Московія, як князівство, виникло в 1277 року за наказом татаро-монгольського хана Менгу - Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди.

Першим Московським князем став Даниїл (1277–1303) молодший син О. Невського. Від нього вже бере початок династія московських князів Рюриковичів.

1319 р. хан Узбек (про це мовиться у романі — дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана уділь­ним московським князем, а з 1328 року – Великим Московським князем, — у російській історичній літературі названий як Калита. Хан Узбек же, прийнявши іслам знищив майже всіх князів Рюриковичів.

У 1319–1328 pоках пройшла зміна династії Рюриковичів вже на нову династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди.

1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди.

Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов’язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність династії Чинґізидів.

Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, — татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності.

Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв’язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.

Як Московія намагалася позбутися цієї історії

Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї і згодом запропонувала нове бачення:

Ще за часів князювання Василя III (1505–1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ’я - монах Філофей: «Два Рима впали, а третій стоїть, а вже четвертому не бути». Відтоді зароджується ідея всемогутності й «богообраності», що «Москва – третій і останній Рим»....

За царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії посилюються.

Іван IV (Грозний) 1547 року вінчався в церкві з титулом Московського царя, — як «наслідувач» грецьких і римських імператорів.

Із 37 підписів, що скріпили грамоту, прислану з м. Константинополя в м. Москву, 35 виявилися підробленими. Саме таким чином Іван Грозний і став «спадкоємцем візантійських імператорів». Так узаконилась брехня.

Масову фальсифікацію історії свого народу почав Петро І.

Ця ж Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій написання так званих «загальноруських літописних зводів», в яких бо обґрунтовувалось право Москви на спадковість Київської Русі.

На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.

Петро Перший завіз з Європи істориків, яких залучив до написання та фальсифікації історії — Російської держави. Кожен бо іноземець давав присягу про нерозголошення державної тайни і зобов’язувався ніколи не покидати Московську державу.

Катерина II (1762–1796) продовжила справу та розпочала створення цілісної історії держави,

яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може знаходитися посеред татаро — монгольської знаті.

Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під доглядом і керівництвом графа А. П. Шувалова. Основна ж задача, яка була поставлена перед комісією, полягала в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Ця Комісія працювала 10 років 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ.

Натомість, імператорицею Катериною ІІ були засекречені вже існуючі на той час докази та ін. Історичні дослідження: «Скіфська історія» А. І. Лизлова, що була видана в 1776 і 1787 pоках. «Історія Російська із найдавніших часів» В. М. Татіщева, видана 1747 р. В «Скіфській історії» А. І. Лизлова вказується, що жителі Московїі – це окремий відособлений самобутній народ, який нічого спільного не має ані з Київської Руссю (Києвом), ані з Литвою, з поляками тощо...