Война

 Село Березівка, 20 км від Києва.

Три жінки: 80, 45 і 12-річна дитина вмирають у холодному земляному погребі десятий день. Будинок розбомбили. Десятий день вони сидять у ямі півтора на півтора метри, під частиною сараю, що дивом вціліла. Іноді вони залазять у машину погрітися, поки був ще бензин. Електрики немає, тож бережуть зарядку. В день лише одна коротка смс "живі, сидимо, стріляють". З їжі - лише консервовані огірки і картопля, яку залишили "на посадку", щось напевно знайшли на руїнах будинку. Питної води немає, за огородом на сусідній дільниці є копанка, не знаю, може вони беруть воду там, кип'ятять на вогнищі, яке вдається іноді розвести. Вчора у мами почались галюцінації, ліки скінчились, додалась сильна простуда. Племінниця теж захворіла, аби тільки не запалення легенів. Якщо мати, не дай Боже, преставиться, сестра з дитиною просто не зможуть витягти її з погреба по дерев'яній драбині... навіть не хочу думати про це...

Їх не можуть евакуювати, не можуть навіть передати їжу, воду чи ліки, бо вони знаходяться на лінії вогню, їхній двір на першій лінії Житомирської траси, де окопалися орки, кажуть, що там їх багато, вони постійно обстрілюють все навколо. Червоний Хрест, Нацоборона, ЮНІСЕФ та багато-багато інших інстанцій, куди я постійно пишу чи дзвоню, лише фіксують інформацію, кажуть, що туди зараз не пробитися. І це правда. Орки розстрілюють цивільні машини, беруть людей у заручники... І мої трималися, як і вся країна зараз. Усі навколишні села у схожій ситуації.

Але сьогодні від них прийшла смска: "Все погано і немає виходу, ми сидимо весь час у підвалі, бо тут де ми знаходимося -полігон, база цих нелюдів гатять нон стоп, не можемо сходити в туалет на двір, відразу черга з калашнікова...мамі дуже погано.. дуже...у нас немає їжі...бензин закінчується.. телефон 15%...це кінець.....тут 12 річна дитина..." . Їх врятує лише дві речі: або гуманітарний коридор, або якщо наші роз . . дячать ту грьо . .ну колону танків. Другий варіант, звичайно, кращий...

Село Березовка, 20 км от Киева. Три женщины: 80, 45 и 12-летний ребенок умирают в холодном земляном погребе десятый день. Дом разбомбили. Десятый день они сидят в яме полтора на полтора метра, под чудом уцелевшей частью сарая. Иногда они забираются в машину погреться, пока был еще бензин. Электричества нет, поэтому берегут зарядку. В день только одна короткая смс "живые, сидим, стреляем". Из еды - только консервированные огурцы и картофель, который оставили "на посадку", что-то наверняка нашли на развалинах дома. Питьевой воды нет, за огородом на соседнем участке есть копанка, не знаю, может они берут воду там, кипятят на костре, который удается иногда развести. Вчера у мамы начались галлюцинации, лекарства кончились, добавилась сильная простуда. Племянница тоже заболела, лишь бы не воспаление легких. Если мать, не дай Бог, преставится, сестра с ребенком просто не смогут вытащить ее из погреба по деревянной лестнице... даже не хочу думать об этом... Их не могут эвакуировать, не могут даже передать еду, воду или лекарства, потому что они находятся на линии огня, их двор на первой линии Житомирской трассы, где окопались орки, говорят, что там их много, они постоянно обстреливают все вокруг. Красный Крест, Нацоборона, ЮНИСЕФ и многие другие инстанции, куда я постоянно пишу или звоню, только фиксируют информацию, говорят, что туда сейчас не пробиться. И это верно. Орки расстреливают гражданские машины, берут людей в заложники... И мои держались, как и вся страна сейчас. Все окрестные села в похожей ситуации. Но сегодня от них пришла смска: "Все плохо и нет выхода, мы сидим все время в подвале, потому что здесь где мы находимся - полигон, база этих извергов гатят нон стоп, не можем сходить в туалет на двор, сразу очередь из калашникова. .маме очень плохо.. очень...у нас нет пищи...бензин заканчивается.. телефон 15%...это конец.....здесь 12 летний ребенок..." . Их спасет только две вещи: либо гуманитарный коридор, либо если наши рас . . здят ту гре . . ную колонну танков. Второй вариант, конечно, лучше...