Саме слово "писанка" походить від слова "писати", а це означає, що наші Предки писали на яйці, і більшість писанкових символів є свідченням цього. Зенон Елиїв з Америки у своїй книзі "Двадцять кіп писанок" на першій таблиці під числом один помістив писанку із села Жванець, що біля Кам'янця-Подільського, а під числом дев'ять — писанку із села Воробіївки, що біля Курська, на яких ми бачимо символічні знаки, котрі могли служити нашим Предкам як літери їхньої абетки.

Мені вдалося зібрати кілька десятків писанок з аналогічними знаками з Таврії, Покуття, Слобожанщини, Лемківщини, Поділля, Гуцульщини, Бойківщини, Полісся. Таких знаків я нарахував понад сорок, причому кожен із них розміщений в певному порядку, що дає можливість здогадуватися, що це може бути абетка наших Предків. Треба підкреслити, що такі знаки-символи розміщені в певному порядку лише на старих українських писанках, які сьогодні доволі складно знайти, але вони мають надзвичайну наукову цінність. Новіші писанки, починаючи від тридцятих років, мають також усі ці знаки, однак вони вже розміщені абияк і не мають такої вартості.